Зі  спогадів Григорія Сухини — голови страйкому шахти «Степова»

Історичне джерело

«Наприкінці липня 1989 р. до Донецька прибула урядова комісія з 8-10 осіб на чолі з Щадовим і Масолом нібито для спілкування зі страйкарями. Мені треба було терміново вирішувати питання щодо Першотравенська. Через депутата обласної ради я звернувся до голови Ради міністрів УРСР В. Масола. Потім постало питання про надання нашому місту статусу обласного підпорядкування. В. Масол поцікавився кількістю населення Донецька, а потім на моєму запиті написав: “Згоден”. Тоді я сказав, що згоди може бути недостатньо, потрібно написати якийсь офіційний документ. В. Масол відповів: “Голова Ради міністрів на такому простому папірці просто так свій підпис не ставитиме. Ти ж шахтар? От коли вийдеш на пенсію, цей папірець уставиш у рамочку під скло і над своїм ліжком почепиш, щоб пам’ятав, з якою людиною розмовляв”. Однак я не розгубився і, попросивши в хлопців чистий аркуш паперу, відповів йому: “Ось на цьому аркуші я розпишуся, а коли ви йтимете на пенсію, почепите над своїм ліжком на пам’ять про те, що ви розмовляли з шахтарем”. Подумавши, В. Масол сказав: “Ну, я знав, що шахтарі — люди з почуттям гумору. Дай потисну твою руку”. Потім його помічник відправив урядову телеграму до Верховної Ради України, звідки прийшла відповідь про позитивне вирішення питання щодо Першотравенська».