Економічні реформи. Стан економіки. Рівень життя населення

Основні етапи економічних реформ

1) Квітневий пленум ЦК КПРС 1985 р. — XXVI з’їзд КПРС — прийняття програми прискорення соціально-економічного розвитку господарства.

Передбачалося:

• до 2000 р. створити виробничий потенціал, що дорівнював би вже створеному за попередні 70 років;

• вирішити традиційні соціальні проблеми — продовольчу, житлову, забезпечення населення товарами повсякденного вжитку;

• технічне переозброєння машинобудування на основі останніх досягнень НТР, активізації «людського фактора».

Програма була утопічною. Вона свідчила про нерозуміння керівництвом глибини соціально-економічної кризи, у якій перебувало радянське суспільство.

2) Із червня 1987 р. — реформи Рижкова—Абалкіна. Сутність реформ виражена в трьох «С»: самостійність, самоокупність, самофінансування. Були прийняті закони: «Про державне підприємство», «Про кооперацію», «Про індивідуальну трудову діяльність» тощо.

Передбачалося:

• переведення підприємств на госпрозрахунок;

• залежність заробітної плати від результатів господарської діяльності;

• сприяння запровадженню досягнень НТР;

• розвиток кооперативної форми власності та індивідуальної трудової діяльності та ін.

Непослідовність, половинчастість реформ призвели до їх краху.

3) Червень 1990 р. — Верховна Рада СРСР прийняла програму переходу до регульованої ринкової економіки.

Передбачалося:

• запровадження елементів ринкових механізмів;

• збереження значної частини державного сектору економіки.

В умовах повного розвалу господарського механізму і самого СРСР програма виявилась нежиттєздатною.

2. Спроби реформування економіки, причини їх невдач.

• Самостійна робота за підручником.

Користуючись відомостями з підручника та роздавальним матеріалом, складіть тези відповіді на питання згідно з планом.

1) Антиалкогольна кампанія та її вплив на економіку УРСР.

2) Провал політики прискорення.

3) Вплив Чорнобильської катастрофи на економічне становище УРСР.

4) Пошуки економічної моделі. Перебудова управління економікою України.

5) Погіршення економічного становища, загострення економічної кризи в 1989—1990 рр.

6) Неспроможність союзних структур здійснювати ефективне управління економікою республіки.

Хронологія основних заходів в економічній сфері*

Квітень 1985 р. — пленум ЦК КПРС висунув стратегічну мету — курс на прискорення соціально-економічного розвитку країни.

Травень 1985 р. — постанова ЦК КПРС про заходи щодо подолання пияцтва та алкоголізму.

Лютий 1986 р. — XXVII з’їзд КПРС. Підтвердив курс на прискорення. Ставилось завдання за три п’ятирічки створити виробничий потенціал, що дорівнював би вже існуючому. Подвоїти національний дохід за рахунок підвищення продуктивності праці, запровадження досягнень НТР. Вирішити цілу низку соціальних проблем: забезпечення житлом, продовольством, предметами повсякденного вжитку тощо.

Лютий 1986 р. — Постанова «Про подальше вдосконалення економічного механізму господарювання в агропромисловому комплексі країни». Передбачала створення вертикальної структури Держагропрому СРСР, яка мала б контролювати виробництво, переробку і збереження сільськогосподарської продукції.

Травень 1986 р. — Постанова ЦК КПРС про посилення боротьби з нетрудовими доходами.

* Готується як роздавальний матеріал.

Листопад 1986 р. — прийняття Закону «Про індивідуальну трудову діяльність».

Червень 1987 р. — пленум ЦК КПРС «Про докорінну перебудову управління економікою».

30 червня 1987 р. — прийняття Закону «Про державне підприємство». Надання підприємствам самостійності, самоуправління, самоокупності, самофінансування. Незабаром були прийняті інші партійно-державні постанови: про перебудову планування, матеріально-технічне постачання, ціноутворення тощо. Деякі підприємства отримали право виходу на зовнішній ринок. Було порушено державну монополію на зовнішньоекономічну діяльність.

Березень 1988 р. — прийняття нового положення про колгоспи, що припускало можливість існування орендних відносин.

1988 р. — початок поширення орендних і кооперативних форм господарювання, створення асоціацій, концернів, малих підприємств, спільних підприємств з іноземними фірмами.

1989 р. — створення спеціальної державної комісії з питань реформ на чолі з Л. Абалкіним, надурядової комісії на чолі з академіком С. Шаталіним. Перша комісія пропонувала поступовий перехід до ринкової економіки, під контролем держави. Інша запропонувала програму «500 днів» — перехід до ринкової економіки шляхом «шокової терапії». Але обидві програми були відкинуті. Зрештою, було затверджено Основні напрями стабілізації народного господарства і переходу до регульованої ринкової економіки (червень 1990). Але цей документ виявився недієздатним. Командні методи економіки, яким він надавав перевагу, в умовах стрімкого погіршення ситуації вже не діяли.

1989 р. — початок нерегульованого підвищення цін і зарплат. 100%-ве підвищення зарплат представникам партійної й державної номенклатури.

1990 р. — спроби приборкати інфляцію та ажіотаж ний попит. Павловська фінансова реформа (обмін купюр 50 і 100 крб). Початок розробки урядом М. Рижкова нового п’ятирічного плану.

3 серпня 1990 р. — Закон УРСР «Про економічну самостійність».

Осінь 1990 р. — запровадження продажу продовольчих і промислових товарів в УРСР за картками споживача з купонами.

• Додаткова інформація

Після червневого пленуму ЦК КПРС 1987 р. перебудова управління економікою України набула значного розмаху. Так, було скасовано 103 республіканські органи управління, здійснено передачу багатьох управлінських функцій місцевим органам, підприємствам та об’єднанням, ліквідовано 14 міністерств і відомств, 83 організації середньої ланки. Було укрупнено 1500 підприємств, цехів, дільниць. Управлінський апарат скоротився на 80 тис. осіб із річним фондом заробітної плати 227 млн крб.

Після складання тез учителеві слід звернути увагу на Закон УРСР «Про економічну самостійність» (3 серпня 1990 р.).

Цей документ проголошував самостійність України у визначенні економічного статусу й стратегії соціально-економічного розвитку, форм і методів господарювання та управління суспільним виробництвом. Суттєво важливими стали положення про самостійне здійснення фінансово-бюджетної, грошово-кредитної, цінової, інвестиційної, науково-технічної і зовнішньоекономічної політики. У законі також були визначені головні принципи економічної самостійності, які створюють умови для реформування економіки, а саме:

• право народу республіки володіти її національними багатствами та національним доходом;

• різноманітність і рівноправність форм власності та їх державний захист;

• децентралізація власності та роздержавлення економіки;

• повна господарська самостійність і свобода підприємництва всіх юридичних і фізичних осіб у рамках законів УРСР;

• самостійність регулювання грошового обігу;

• захист внутрішнього обігу.

Історичне джерело

Зі  спогадів Григорія Сухини — голови страйкому шахти «Степова» (Західний Донбас): «Наприкінці липня 1989 р. до Донецька прибула урядова комісія з 8-10 осіб на чолі з Щадовим і Масолом нібито для спілкування зі страйкарями. Мені треба було терміново вирішувати питання щодо Першотравенська. Через депутата обласної ради я звернувся до голови Ради міністрів УРСР В. Масола. Потім постало питання про надання нашому місту статусу обласного підпорядкування. В. Масол поцікавився кількістю населення Донецька, а потім на моєму запиті написав: “Згоден”. Тоді я сказав, що згоди може бути недостатньо, потрібно написати якийсь офіційний документ. В. Масол відповів: “Голова Ради міністрів на такому простому папірці просто так свій підпис не ставитиме. Ти ж шахтар? От коли вийдеш на пенсію, цей папірець уставиш у рамочку під скло і иад своїм ліжком почепиш, щоб пам’ятав, з якою людиною розмовляв”. Однак я не розгубився і, попросивши в хлопців чистий аркуш паперу, відповів йому: “Ось на цьому аркуші я розпишуся, а коли ви йтимете на пенсію, почепите пал своїм ліжком на пам’ять про те, що ви розмовляли з шахтарем”. Подумавши, В. Масол сказав: “Ну, я знав, що шахтарі — люди з почуттям гумору. Дай потисну твою руку”. Потім його помічник відправив урядову телеграму до Верховної Ради України, звідки прийшла відповідь про позитивне вирішення питання щодо Першотравенська».

З виступу голови Дсржкомітету з економіки УРСР В. Фокіна про стан економіки восени 1990 р.

...Майже два роки я прагну довести доцільність на даному стані дуже прикрого та вкрай непопулярного заходу — уведення системи обмеженого нормування, яка гарантувала б кожній сім’ї необхідний мінімум продуктів харчування... А нині кожен день підносить нам сюрпризи: мало того, що наші колгоспи, не викопуючи завдання по заготівлі хліба, ігноруючи власні потреби, наввипередки продають у Прибалтику та Росію зерно за вкрай низькими цінами, так і російський прем’єр Іван Силаєв підписав постанову, згідно з якою з 15 вересня по 15 грудня більш як удвічі підвищено закупівельні ціни на продукцію тваринництва порівняно з нашими цінами. Не виключено, що прикордонні колгоспи таки женуть худобу до відповідних областей РРФСР, незважаючи на указ, прийнятий урядом нашої республіки...

А згадаймо нинішнє літо? Адже саме в жнива нам припинили постачання бензину. Нам недопоставили понад 600 тис. т пального, а щойно стало відомо, що скорочують і поставки сортового вугілля з Кузбасу.

Економічні реформи. Стан економіки. Рівень життя населення

Основні етапи економічних реформ

1) Квітневий пленум ЦК КПРС 1985 р. — XXVI з’їзд КПРС — прийняття програми прискорення соціально-економічного розвитку господарства.

Передбачалося:

• до 2000 р. створити виробничий потенціал, що дорівнював би вже створеному за попередні 70 років;

• вирішити традиційні соціальні проблеми — продовольчу, житлову, забезпечення населення товарами повсякденного вжитку;

• технічне переозброєння машинобудування на основі останніх досягнень НТР, активізації «людського фактора».

Програма була утопічною. Вона свідчила про нерозуміння керівництвом глибини соціально-економічної кризи, у якій перебувало радянське суспільство.

2) Із червня 1987 р. — реформи Рижкова—Абалкіна. Сутність реформ виражена в трьох «С»: самостійність, самоокупність, самофінансування. Були прийняті закони: «Про державне підприємство», «Про кооперацію», «Про індивідуальну трудову діяльність» тощо.

Передбачалося:

• переведення підприємств на госпрозрахунок;

• залежність заробітної плати від результатів господарської діяльності;

• сприяння запровадженню досягнень НТР;

• розвиток кооперативної форми власності та індивідуальної трудової діяльності та ін.

Непослідовність, половинчастість реформ призвели до їх краху.

3) Червень 1990 р. — Верховна Рада СРСР прийняла програму переходу до регульованої ринкової економіки.

Передбачалося:

• запровадження елементів ринкових механізмів;

• збереження значної частини державного сектору економіки.

В умовах повного розвалу господарського механізму і самого СРСР програма виявилась нежиттєздатною.

2. Спроби реформування економіки, причини їх невдач.

• Самостійна робота за підручником.

Користуючись відомостями з підручника та роздавальним матеріалом, складіть тези відповіді на питання згідно з планом.

1) Антиалкогольна кампанія та її вплив на економіку УРСР.

2) Провал політики прискорення.

3) Вплив Чорнобильської катастрофи на економічне становище УРСР.

4) Пошуки економічної моделі. Перебудова управління економікою України.

5) Погіршення економічного становища, загострення економічної кризи в 1989—1990 рр.

6) Неспроможність союзних структур здійснювати ефективне управління економікою республіки.

Хронологія основних заходів в економічній сфері*

Квітень 1985 р. — пленум ЦК КПРС висунув стратегічну мету — курс на прискорення соціально-економічного розвитку країни.

Травень 1985 р. — постанова ЦК КПРС про заходи щодо подолання пияцтва та алкоголізму.

Лютий 1986 р. — XXVII з’їзд КПРС. Підтвердив курс на прискорення. Ставилось завдання за три п’ятирічки створити виробничий потенціал, що дорівнював би вже існуючому. Подвоїти національний дохід за рахунок підвищення продуктивності праці, запровадження досягнень НТР. Вирішити цілу низку соціальних проблем: забезпечення житлом, продовольством, предметами повсякденного вжитку тощо.

Лютий 1986 р. — Постанова «Про подальше вдосконалення економічного механізму господарювання в агропромисловому комплексі країни». Передбачала створення вертикальної структури Держагропрому СРСР, яка мала б контролювати виробництво, переробку і збереження сільськогосподарської продукції.

Травень 1986 р. — Постанова ЦК КПРС про посилення боротьби з нетрудовими доходами.

* Готується як роздавальний матеріал.

Листопад 1986 р. — прийняття Закону «Про індивідуальну трудову діяльність».

Червень 1987 р. — пленум ЦК КПРС «Про докорінну перебудову управління економікою».

30 червня 1987 р. — прийняття Закону «Про державне підприємство». Надання підприємствам самостійності, самоуправління, самоокупності, самофінансування. Незабаром були прийняті інші партійно-державні постанови: про перебудову планування, матеріально-технічне постачання, ціноутворення тощо. Деякі підприємства отримали право виходу на зовнішній ринок. Було порушено державну монополію на зовнішньоекономічну діяльність.

Березень 1988 р. — прийняття нового положення про колгоспи, що припускало можливість існування орендних відносин.

1988 р. — початок поширення орендних і кооперативних форм господарювання, створення асоціацій, концернів, малих підприємств, спільних підприємств з іноземними фірмами.

1989 р. — створення спеціальної державної комісії з питань реформ на чолі з Л. Абалкіним, надурядової комісії на чолі з академіком С. Шаталіним. Перша комісія пропонувала поступовий перехід до ринкової економіки, під контролем держави. Інша запропонувала програму «500 днів» — перехід до ринкової економіки шляхом «шокової терапії». Але обидві програми були відкинуті. Зрештою, було затверджено Основні напрями стабілізації народного господарства і переходу до регульованої ринкової економіки (червень 1990). Але цей документ виявився недієздатним. Командні методи економіки, яким він надавав перевагу, в умовах стрімкого погіршення ситуації вже не діяли.

1989 р. — початок нерегульованого підвищення цін і зарплат. 100%-ве підвищення зарплат представникам партійної й державної номенклатури.

1990 р. — спроби приборкати інфляцію та ажіотаж ний попит. Павловська фінансова реформа (обмін купюр 50 і 100 крб). Початок розробки урядом М. Рижкова нового п’ятирічного плану.

3 серпня 1990 р. — Закон УРСР «Про економічну самостійність».

Осінь 1990 р. — запровадження продажу продовольчих і промислових товарів в УРСР за картками споживача з купонами.

• Додаткова інформація

Після червневого пленуму ЦК КПРС 1987 р. перебудова управління економікою України набула значного розмаху. Так, було скасовано 103 республіканські органи управління, здійснено передачу багатьох управлінських функцій місцевим органам, підприємствам та об’єднанням, ліквідовано 14 міністерств і відомств, 83 організації середньої ланки. Було укрупнено 1500 підприємств, цехів, дільниць. Управлінський апарат скоротився на 80 тис. осіб із річним фондом заробітної плати 227 млн крб.

Після складання тез учителеві слід звернути увагу на Закон УРСР «Про економічну самостійність» (3 серпня 1990 р.).

Цей документ проголошував самостійність України у визначенні економічного статусу й стратегії соціально-економічного розвитку, форм і методів господарювання та управління суспільним виробництвом. Суттєво важливими стали положення про самостійне здійснення фінансово-бюджетної, грошово-кредитної, цінової, інвестиційної, науково-технічної і зовнішньоекономічної політики. У законі також були визначені головні принципи економічної самостійності, які створюють умови для реформування економіки, а саме:

• право народу республіки володіти її національними багатствами та національним доходом;

• різноманітність і рівноправність форм власності та їх державний захист;

• децентралізація власності та роздержавлення економіки;

• повна господарська самостійність і свобода підприємництва всіх юридичних і фізичних осіб у рамках законів УРСР;

• самостійність регулювання грошового обігу;

• захист внутрішнього обігу.

Історичне джерело

Зі  спогадів Григорія Сухини — голови страйкому шахти «Степова» (Західний Донбас): «Наприкінці липня 1989 р. до Донецька прибула урядова комісія з 8-10 осіб на чолі з Щадовим і Масолом нібито для спілкування зі страйкарями. Мені треба було терміново вирішувати питання щодо Першотравенська. Через депутата обласної ради я звернувся до голови Ради міністрів УРСР В. Масола. Потім постало питання про надання нашому місту статусу обласного підпорядкування. В. Масол поцікавився кількістю населення Донецька, а потім на моєму запиті написав: “Згоден”. Тоді я сказав, що згоди може бути недостатньо, потрібно написати якийсь офіційний документ. В. Масол відповів: “Голова Ради міністрів на такому простому папірці просто так свій підпис не ставитиме. Ти ж шахтар? От коли вийдеш на пенсію, цей папірець уставиш у рамочку під скло і иад своїм ліжком почепиш, щоб пам’ятав, з якою людиною розмовляв”. Однак я не розгубився і, попросивши в хлопців чистий аркуш паперу, відповів йому: “Ось на цьому аркуші я розпишуся, а коли ви йтимете на пенсію, почепите пал своїм ліжком на пам’ять про те, що ви розмовляли з шахтарем”. Подумавши, В. Масол сказав: “Ну, я знав, що шахтарі — люди з почуттям гумору. Дай потисну твою руку”. Потім його помічник відправив урядову телеграму до Верховної Ради України, звідки прийшла відповідь про позитивне вирішення питання щодо Першотравенська».

З виступу голови Дсржкомітету з економіки УРСР В. Фокіна про стан економіки восени 1990 р.

...Майже два роки я прагну довести доцільність на даному стані дуже прикрого та вкрай непопулярного заходу — уведення системи обмеженого нормування, яка гарантувала б кожній сім’ї необхідний мінімум продуктів харчування... А нині кожен день підносить нам сюрпризи: мало того, що наші колгоспи, не викопуючи завдання по заготівлі хліба, ігноруючи власні потреби, наввипередки продають у Прибалтику та Росію зерно за вкрай низькими цінами, так і російський прем’єр Іван Силаєв підписав постанову, згідно з якою з 15 вересня по 15 грудня більш як удвічі підвищено закупівельні ціни на продукцію тваринництва порівняно з нашими цінами. Не виключено, що прикордонні колгоспи таки женуть худобу до відповідних областей РРФСР, незважаючи на указ, прийнятий урядом нашої республіки...

А згадаймо нинішнє літо? Адже саме в жнива нам припинили постачання бензину. Нам недопоставили понад 600 тис. т пального, а щойно стало відомо, що скорочують і поставки сортового вугілля з Кузбасу.

Чорнобильська катастрофа: історичні та екологічні чинники

1.      Соціальні наслідки Чорнобильської катастрофи

Додатковий матеріал: Станом на січень 2010 р. в Україні налічувалося 260 807 осіб, які мали статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. На 1 січня 2006 року в Україні понад 2,59 млн. осіб мали статус постраждалих внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС.

Але найбільше (на 24%) скоротилася чисельність учасників ліквідації наслідків аварії у 1986-1987 рр. Це свідчить про те, що саме перша хвиля ліквідаторів, чоловіків у молодому віці, зазнала найсильнішого удару по здоров'ю, - вони поступово вимирають. У 2010 р. в Україні налічувалося понад 17 тис. сімей, які отримували пільги внаслідок втрати годувальника, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою.

2.      Медико-демографічні наслідки Чорнобильської катастрофи

Додатковий матеріал: Медико-демографічна ситуація на радіоактивно забруднених територіях продовжує формуватися в умовах триваючої в Україні демографічної кризи. З 1991 р. смертність населення стала перевищувати народжуваність.У радіоактивно забруднених областях ці негативні зміни відбулися на рік раніше й більш виразно. Погіршенню демографічної ситуації сприяли соціально-економічна криза, незадовільне медичне обслуговування, низькі стандарти життя, несприятлива, у тому числі внаслідок Чорнобильської катастрофи, екологічна ситуація, політична нестабільність.

За узагальненими даними Наукового центру радіаційної медицини (НЦРМ) МОЗ України, із числа постраждалих, які перебували під медичним наглядом у лікувально-профілактичних закладах системи МОЗ України, у 1987-2004 рр. померло 504117 осіб, із них 497348 дорослих та підлітків (у т. ч. 34499 ліквідаторів аварії) і 6769 дітей.

3.Еколого-біологічні наслідки

Додатковий матеріал: Екологічні наслідки Чорнобильської катастрофи визначаються двома головними факторами - опроміненням природних об'єктів та їх радіоактивним забрудненням.

Під час аварії зовнішнє опромінення сягало біологічно небезпечних рівнів практично тільки в межах 30-км зони, де спостерігався складний спектр біологічних ефектів різного рівня. Значна частина радіоактивного викиду із зруйнованого 4-го блоку осіла в ближній зоні. Сьогодні вона умовно визначена на місцевості межами зони відчуження (радіус 10 та 30-км). У гострий період аварії рівні опромінення в зоні відчуження досягали сотень рентгенів за годину тільки по гамма-випромінюванню. Потужність дози бета-випромінювання була в 10-100 разів більша, що призвело до прояву гострих ефектів, аж до загибелі, у деяких найбільш чутливих до радіації рослин та організмів.

За минулий після аварії час майже повністю розпались не тільки короткоживучі, а й середньоживучі радіонукліди. Потужність дози зовнішнього опромінення значно, на декілька порядків величин, зменшилася. У навколишньому середовищі залишилися практично тільки довго- та наддовгоживучі радіонукліди цезію, стронцію та трансуранових елементів.

3. Падіння морального авторитету КПУ

Для того, щоб виявити зв'язок між Чорнобильською катастрофою і розпадом Радянського Союзу, вчитель пропонує опрацювати уривок з Декларації про державний суверенітет, прийнятої Верховною Радою УРСР в 1990 р.:

« VII. ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА»

Українська  РСР  самостійно  встановлює  порядок  організації  охорони природи на території Республіки  та  порядок  використання природних ресурсів.

 Українська РСР  має  свою  національну  комісію  радіаційного захисту населення.

 Українська РСР має право заборонити будівництво та  припинити функціонування  будь-яких  підприємств,  установ,  організацій  та інших об'єктів, які спричиняють загрозу екологічній безпеці.

 Українська РСР дбає  про  екологічну  безпеку  громадян,  про генофонд народу, його молодого покоління.

  Українська РСР має право на відшкодування збитків, заподіяних екології України діями союзних органів».

Політика прискорення та її наслідки в Україні

На середину 80-х рр. СРСР охопила економічна, соціальна і політична криза, що безпосередньо відбивалася на морально-психологічному стані суспільства. Спроби реанімувати систему силовими методами під час короткого перебування при владі Ю. Андропова (листопад 1982 р. —лютий 1984 р.) не виправдали себе. Обрання на вищі партійні й державні посади престарілого і тяжко хворого К. Черненка перетворилося на загальний фарс, проте за ним стояли консервативні, неосталіністські сили.

У березні 1985 р., після смерті К. Черненка, постало питання про нового генерального секретаря ЦК КПРС. На пленумі ЦК КПРС (11 березня) лідером партії, за вирішальної підтримка А. Громика, було обрано 54-річного секретаря ЦК КПРС І члена політбюро Михайла Горбачова, який уособлював реформаторське крило вищого керівництва КПРС. На квітневому пленумі 1985 року Горбачов вперше заявив про «необхідність перебудови господарського механізму»

-         Як ви вважаєте, про які історичні процеси ми дізнаємося, коли почнемо вивчати реалізацію політики «гласності» на практиці, її наслідки?

                                     «Перебудова в суспільстві»                                         

 Карткова і талонна системи

В умовах тотального дефіциту широкого поширення набуло нормований розподіл по карткової системи (талони).

Приклад норм за талонами: 0,5 кг вареної ковбаси на людину в місяць, 400 г бутербродного масла на людину в місяць, дві півлітрівки горілки на

дорослу людину в місяць. Крім того за картками (талонами) продавалися цукор, чай, тютюнові вироби. У деяких регіонах майонез та кондитерські вироби. Асортимент промтоварів - від мила, прального порошку і сірників до калош ( Ташкент, 1991) і жіночої білизни ( Єлець, 1991).

Назви талонів теж відрізнялися: від принизливо-прямолінійних "картка на хліб", "талон на картоплю", до дипломатично-обтічних - "Замовлення на покупку" ( Ирбит, 1992), "Запрошення на оформлення замовлення" ( Іркутськ, 1985), "Книжка молодят" (Ташкент), "візитна картка покупця" (Москва, 1991), "Лімітна картка" ( Нижній Новгород, 1991). Ну, а десь,

і з турботою: "Алкоголь - ворог вашому здоров'ю" (талон на горілку, Курган, 1991).  Товарний дефіцит досяг піку в період " перебудови " економіки СРСР. Слід враховувати значну різницю між умовами початку-середини 80-х і останніми роками існування СРСР, в силу того, що в 1987-1990 були прийняті численні рішення, повністю розбалансована і без того погано організовану систему постачання населення.